Андрій ЮСОВ

Відтермінування приєднання України до Плану дій щодо здобуття членства в НАТО на саміті в Бухаресті є спробою згладити зовнішню політичну поразку Росії щодо визнання незалежності Косово, що сьогодні вже є практично доконаним фактом.

Франція і Німеччина одні з перших визнали незалежність Косово, чим завдали удару по геополітичним інтересам Москви. А сьогодні ці країни намагаються задобрити Росію, імітуючи перемогу Кремля у питанні перешкоджання просуванню НАТО на Схід.

Не виключено, що у такій схемі беруть участь і Сполучені Штати Америки. Про що свідчить приїзд Буша в Україну перед самітом в Бухаресті, який  мав би їхати не до Києва, котрий заявив про своє бажання приєднатись до ПДЧ, а до тих країн, що висловили категоричну незгоду з такими намірами України.

Позиція США нагадує більше гру в політичні піддавки по відношенню до Росії у цьому питанні.

Я думаю, що для України питання НАТО, не дивлячись на істерію Москви, все одно залишається перспективою найближчого часу, а криза навколо цього питання  є штучною як в середині країні, так і на зовнішньополітичній арені.

Франція і Німеччина дозволили Путіну спокійно піти на пенсію, адже тепер приєднання України до ПДЧ відбуватиметься не за його правління. Нові зовнішньополітичні поступки будуть на рахунку нового Президента Росії.

На жаль, заручником в боротьбі між Росією та Євроатлантичною спільнотою за вплив на Україну сьогодні стала Грузія. Якщо б питання Грузії щодо приєднання до ПДЧ розглядалось окремо від України, безумовно це б не викликало бурхливої реакції з боку Росії та невизначеність Європи, оскільки еліти і суспільство Грузії значною мірою підтримають вступ до НАТО.

Сьогоднішні результати по приєднанню до ПДЧ повинні ще раз переконати українську владу в тому, що українці потребують системної та об’єктивної інформації про Південний Атлантичний Альянс та розвіяти махрові міфи викопані ще з Радянського Союзу.

До грудня цього року, коли питання ПДЧ для Києва розглядатиметься міністрами закордонних справ країн-членів НАТО, Україна повинна зробити стільки в інформаційному плані, скільки не зробила протягом всієї української незалежності