Андрій Юсов

Якось розлючений на життя таксист розповів мені короткого філософсько-політичного анекдота: "Якщо Верховну Раду накрити гратами, то кожен буде знати, за що сидить))".

Аж ось сьогодні бачив та чатав:
"Біля Верховної Ради спорудили «загадкову» високу огорожу". Так анекдот став пророцтвом.

З достовірних джерел стало відомо: невдовзі навколо парламенту викопають глибокий рів, заповнять його водою з крокодилами та піраньями. Вже збудовані паркани, прикрасять колючим дротом та пустять струм. Кулеметні вишки та патрулі з вівчарками доповнять парламентський пейзаж.

Залишилось тільки уточнити - кого від кого охороняють, людей від депутатів чи навпаки))

Доречі, найменші паркани біля владних хатинок стояли за Президента Кучми. Пам'ятаю, під час Майдану, ми якось їх пиляли. Пізніше Ющенко збудував величезного паркана на Банковій. Нещодавно, після низки успішних реформ, парламентарі огородили себе височезними огорожами. Перший паркан з'явився після протестів афганців, він тепер так і називається "Афганський", другий звели напередодні мітингу фермерів, його нарекли "Селянським".

Варто звернути увагу влади на неприпустиму недбалість, досі неогоредженими залишаються Уряд, КМДА деякі міністерства та суди, це може призвести до непередбачуваних наслідків.

Сьогодні лікарі відомчої клініки "Феофанія" зареєстрували в кількох депутатів абсолютно нову хворобу "Парканофілія" та супутню до неї "народофобію"...

 Майже рік тому в Україні був прийнятий Закон «Про судоустрій і статус суддів», який завдав не надто значного, але достатньо відчутного удару по корупції в судовій системі, ще на етапі розподілу справ між суддями. Прикінцеві положення цього Закону давали можливість автоматично розподіляти справи між суддями за допомогою електронної системи. Це давало змогу вести принципові справи принциповими суддями – ніхто вже не міг вплинути на те, аби та чи інша справа потрапила до «потрібного» судді. Але так було не довго, бо саме ця норма і зупиняла значну частину корупційних схем в українському судочинстві. 

Вже 21 січня 2011 року голова Державної судової адміністрації України Кирилюк Р.І робить доповідь перед Радою суддів України, по результатам якої Рада суддів взагалі виключає протокол розподілу справ з Положення, після чого були внесені відповідні зміни до програмного забезпечення, яке використовується в судах. На даний момент ані громадянин, ані працівник апарату суду, навіть суддя не може перевірити яким чином була розподілена справа.

Простіше кажучи, вся система електронного розподілу справ, в яку було вкладено купу бюджетних коштів, і котра була покликана зупиняти корупцію вже на етапі розподілу справ між суддями, була знищена одним єдиним протоколом.

Фактично, за ініціативи Кирилюка, розподіл справ між суддями знову відбуватиметься в ручному режимі, коли дівчина на ресепшині сама обиратиме, якому судді яку справу віддати в провадження. Звичайно, ця дівчина, маючи зарплату в 1000-1200 гривень, обов’язково утримається від замовного розподілу потрібних справ потрібним суддям, при тому, що орієнтовна вартість такої послуги становить близько $1500.

Цікавий факт: сам Кирилюк раніше працював керівником юридичного відділу одеського штабу БЮТ, а вже сьогодні представляє Адміністрацію Президента.

Недаремно кажуть, що диявол - у деталях. Якби не інформація з джерела в судовій адміністрації, широка громадськість взагалі б не дізналась про наявність якогось протоколу. Одна деталь, а вся суть автоматизованої системи змінюється. Відтак ми отримали суддівський аналог здачі екзаменів на водійські права, коли система екзаменів начебто електронна, все «відкрито і прозоро», проте без хабара в МРЕО все одно не обійтись.

А скільки ще таких непомітних, але важливих деталей в державній системі?..

 А насправді ж, підписання Президентом Закону про червоні прапори матиме позитивні наслідки для викриття злочинів комуністичного режиму.
Добре, що в Законі доволі чітко прописані правила використання червоних полотнищ: зокрема, "прапори перемоги" в обов'язковому порядку мають офіційно використовуватись в дні, пов'язані з участю СРСР в Другій світовій війні.

Мало хто посперечається, що, наприклад 23 серпня – день підписання пакту Молотова-Рібентропа (більш відомого в світі як "пакт Гітлера-Сталіна") – дата, безпосередньо пов'язана з Другою світовою та участі в ній Радянського Союзу. Тому треба звернути увагу органів місцевого самоврядування та громадськість на доцільність використання червоних прапорів 23 серпня як символів тоталітарного режиму в день змови гітлерівської Німеччини та СРСР проти мирної Європи.



А взагалі, варто розглянути можливість організації в цей день історичної реконструкції, а саме спільного параду військ Вермахту та Червоної Армії, як це відбулось в польському Бересті наприкінці літа 1939-го року. Саме під час такої реконструкції і може бути використаний червоний прапор – як це передбачає Закон, підписаний Януковичем – спільно з прапорами нацистської Німеччини.

 Те, що відбувається навколо відзначення цьогорічних роковин закінчення Другої світової війни особисто я вважаю свинством з боку влади по відношенню до ветеранів. В той час, коли учасники тієї кривавої війни ледь зводять кінці з кінцями, влада, замість того, аби надати їм реальну допомогу, намагається задобрити людей різноманітними "фантиками". Якщо в минулі роки це були т.зв. "георгіївські стрічки", то сьогодні їхню роль виконуватимуть червоні прапори. Загалом, серйозної аргументації маразматичності таких рішень було наведено вже тонни, проте на твердолобих вона не діє. Напевно, треба шукати інші мотиватори... 

 

 У четвер, 31 березня, о 12:00, навпроти закинутого магазину «Мисливець» (вул. Хрещатик 32) учасники «Холодноярської Ініціативи» оголосять про відкриття сезону ненасильницького полювання на міністра Дмитра Табачніка.

Під урочисті звуки мисливських сурм, учасники акції зроблять першу символічну «гастрономічну» атаку на Табачніка, якою і розпочнеться сезон ненасильницького полювання. Крім того, «холодноярці» оприлюднять унікальні правила перших в Україні «ловів на міністра».

 Учасники «Холодноярської Ініціативи» запрошують всіх охочих взяти участь в перших Президентських читаннях, котрі розпочнуться у четвер, 17 березня, о 12:00, біля Адміністрації Президента. Захід відбудеться в рамках вшанування лауреатів Шевченківської премії під час якого активісти закличуть Главу держави прочитати український бестселер.

В рамках заходу активісти, митці та громадські діячі, а також пересічні кияни прочитають Президенту найкращі уривки улюбленого роману, що має додатково зацікавити Януковича ознайомитись з українським бестселером. Крім того, організатори акції передадуть Президенту адресований йому лист-звернення від читачів роману В. Шкляра «Чорний Ворон» з доданим планом-схемою реалізації побажань.

Цілком імовірно, що «президентські читання» стануть регулярним заходом. Сподіваюсь, що до заходу долучаться співробітники Адміністраці Президента. Послухавши якісний український твір, можливо, їм захочеться купити книгу і прочитати.

P.S.
Нагадую: триває збір коштів на народну Шевченківську премію Василю Шкляру. Якщо Янукович пожалів 250 тис грн.. для автора роману «Чорний Ворон», то українські читачі, переконаний, виявляться більш щедрими. Ось реквізити: р/р 26202601729257, Одержувач: Шкляр В.М. ідентифікаційний код В. Шкляра: 1878817350 Банк: Приватбанк, номер р/р 26202601729257 МФО: 305299 ЄДРПОУ: 14360570 Призначення платежу: благодійний внесок.

 Вітчизняна опозиція озброюється єгипетськими прапорами і погрожує владі повторенням африканських революційних хвиль, коли мільйони голодних мусульман змушують керівників піти.

Певно, нашій владі більш імпонує лівійська модель, коли з опозицією спілкуються за допомогою військової авіації.

Проте, вцілому Януковича влаштовує повторення арабських подій в усіх різновидах, бо перш ніж довести народ до революції усі ці шейхо-президенти прокерували своїми країнами у своє ж таки задоволення років по тридцять.

Сподіваюсь, ми не Африка...

На сніданок, зазвичай маю хороший настрій та апетит, але сьогодні телевізор, точніше 5-й канал, дещо зіпсував мені трапезу. 

Церемонію освячення нової студії на опозиційному каналі показували глядачам до сніданку. Звісно, це справа власників каналу, проте я був здивований, що цю подію обслуговують служителі УПЦ МП за допомогою російської мови.

Я вдячний 5-му каналу за те, що він є. Цей канал сьогодні один з найкращих у вітчизняному теле-просторі, але до найкращих і вимоги найвищі. Освячення чогось це, мабуть, досить особисте, але якщо воно стає публічним, то має слугувати прикладом, прикладом любові до Бога та, наприклад, до країни у якій живеш. Стосовно Бога, не берусь судити, але з любов'ю до України у представників УПЦ МП часто проблеми...