Андрій ЮСОВ

Зпочатку нескінченний потік інформаційних помиїв який виливається на мозок глядача цього ЗМІ навіть дещо розважав, згодом стало просто огидно. Нецікаво, неправдиво, несмішно - коротка характеристика даного медіа.

Якщо держава не виконує свою функцію і не убезпечує вітчизняного глядача від неякісного інформаційного продукту, то споживачі цього продукту, як мінімум, можуть його просто не вживати.

Рішенням Нацради з питань телебачення і радіомовлення родини Юсових канал "АТВ" видалено з установок усіх 2-х домашніх телевізорів.

Одеський канал "АТВ" припинив мовлення, принаймні у моїй оселі.

Ми всі обираємо який одяг носити, яку їжу їсти, яку воду пити, то чомуж так мало значення надається якості та безпеці інформаційного продукту?!

Друзі, не реагуйте на інформаційні провокації та пропаганду насильтва, просто видаліть її з ваших телевізорів, можливо згодом наш приклад наслідує держава.

Я тут очолив управління молодіжної та сімейної політики Одеської міської ради. Якщо будуть конструктивні ідеї та пропозиції на користь громади та держави, завжди радий.

Усі перемовини щодо створення коаліції між БЮТ та ПР, а також внесення змін до нашої Конституції цими силами ведуться державною мовою іншої держави. Сумно...

Переконаний, що завдяки створенню "широкої коаліції" в парламенті Україна швидко опиниться в Європі, ну принаймні її населення, якщо просуватись організовано і малими групами.

Підслухано у Києві, на Андрієвському Узвозі, біля будинку Булгакова:

- Один знайомий йог сказав, що Олесь Довгий це реінкарнація Юрія Довгорукого.

- А хто такий той Довгорукий?

- Та син одного князя. Молодчик постійно грабував Київ, за що кияни його і отруїли.

Політичний конфлікт між урядом та міністерством оборони є всього лише відволікаючим  маневром від гучного скандалу, пов’язаного  з міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком.

Правду кажучи, вчорашній інцидент, що відбувся  на засіданні уряду більше нагадав кадри з американського бойовика , коли злочинець, утікаючи від поліції, кидає пляшку в протилежну сторону, таким чином, змушуючи поліцію стріляти в порожній кут. Подібним чином і урядова команда сьогодні намагається переключити увагу громадськості від  «алкогольного» скандалу Луценка до гучних звинувачень у  корупції та можливої відставки міністра оборони Юрія Єханурова.

А для реалізації такого політтехнологічного кроку, Єхануров є достатньо зручною мішенню. Бо він -   мало публічний політик та навряд чи займатиме таку жорстку оборонну позицію як досвідчений популіст Юрій Луценко, якому завдяки своїй активній та місцями зухвалій позиції часто вдається виходити сухим та чистим з найбруднішої води.

Крім того, політичну атаку на міністерство оборони не можна не пов’язати  й з початком президентської кампанії. А відтак, «корупційний» скандал з Юрієм Єхануровим ініційований навіть не з метою відставки його з посади міністра оборони, хоча це є завданням максимум, а задля  його дискредитації  та водночас й опосередкованої дискредитації Віктора Ющенка, в команді якого працюють люди, яких звинувачено в корупції.

Литвин также коснулся и политики официального Киева по героизации Украинской повстанческой армии (УПА):
«Поспешность, непродуманность в попытках реабилитации лиц, которые еще недавно считались предателями, врагами, вообще неуместны», – отметил он.

Побачивши такий вислів Володимира Михайловича, пересічний читач інтерн-новин може зробити поспішні висновки. Мовляв, почалась президентська кампанія, усі кандидати наввипередки намагаються здобути прихильність офіційного Кремля, а її, прихильності цієї, як відомо, без таврування «колабораціоністів» та бандитів антирадянських ніхто тобі не дасть. Висловив свою оригінальну історико-політичну позицію наш спікер у Криму, а тому змагатись мабуть буде він за маргінальний електорат Симоненка, Грача, Вітренко та інших Маркових. Хтось може навіть поспіхом записати Володимира Михайловича Литвина до чорного списку антидержавних діячів.

Мав честь взяти участь у ток-шоу "Правда Романа Скрипіна" , що на каналі "TVI". Моїм опонентом був лідер Союзу Лівих Сил Василь Волга.

Вчора я зрозумів, що "Волга" це не тільки поганий російський автомобіль, але й нецікавий український політик.

Останнім часом регулярно зустрічаю на парканах Києва та Одеси примітивні листівки із пропагандою ненависті до «неслов’ян». Найперше, хочеться зрозуміти, кому це вигідно? Кому вигідно провакувати в Україні міжетнічну нетерпимість? Кому вигідно створювати образ України як держави, що толерує расизм? Кому потрібно відволікти увагу громадян України від реальних політичних проблем? Хто найбільше боїться остаточного оформлення єдиної політичної нації в Україні? Кому кортить сьогодні вважати кримських татар мігрантами, а грузин злодіями?!


Листівка з київського паркану

Якщо перекласти зміст цієї листівки російською мовою і співставити з тим, що проповідують різного роду шовіністичні маргінальні групи та діячі (Вітренко, Марков, Кауров, Волга) то вийде, що крайньоліві та крайньоправі маргінали доносять до українського громадянина спільне повідомлення - Вороги – скрізь, єдиний друг – братня слов'янська держава, звісно не Польща і не Чехія маються на увазі.

Марков в Одесі та безликі «борці» з нелегальною міграцією  в Києві, своїми діями досягають спільного результату – роз'єднання українського суспільства, дескридитації адекватних патріотичних ідей та середовищ, руйнування іміджу України в демократичному світі.

Антиукраїнська та псевдо проукраїнська, наповнена етнічним, а не політичним змістом, риторика шкодять Україні однаково і схоже, що підтримуються з одних джерел.

Нажаль, ні українська держава, ні українське суспільство сьогодні ще не демонструють здатності ефективно протистояти цій різнокольорвій, проте єдиній, по своїй природі, політичній проблемі. Давні римляни, починали розслідувати злочин, шукаючи відповідь на питання щодо скоєного: «Кому на користь? Кому вигідно?» Думаю, рухаючись таким чином, ми зможемо побачити реальні причини та наблизитись до вирішення багатьох актуальних проблем в нашому суспільстві.  
 

Днями пам’яті та примирення проголосила Генеральна Асамблея ООН 8 та 9 травня. Окрім власних днів перемог і звільнень людям, спільнотам та державам пропонується щорічно згадувати усіх жертв Другої Світової війни.

Наше суспільство зосередилось тільки на перемозі, точніше на деяких, переважно, пропагандистських, її аспектах.  Під сотнями кілометрів георгіївської стрічки, біг-бордами, теле та радіо рекламою й іншими атрибутами політичного піару чахнуть на вітчизняному інформаційному полі, паростки прагнення до примирення та вшанування усіх жертв.

Ці дні не час для політико-історичних розборок, проте не повинні вони бути і приводом для оновленої радянської пропаганди. Україна, нажаль не навчилась іще сама святкувати та тужити, згадувати та вчити нове покоління, дивитись на свою та світову історію власними очима крізь свої сльози. В усьому цьому нам, знову і знову допомагають вже кольоровий Штірліц та вічно чорно-білий Кобзон.

Дев’яностолітній дідусь з далекого села на Одещині, де немає бігбордів, глянцевих журналів та не показує більшість вітчизняних телеканалів навіть не здогадається як політики різних кольорів пишаються його героїчним минулим. Звісно, старече сьогодення ветерана людей із штучними сльозами цікавить менше, хоча якщо дожити до виборів…    

Луценка через неадекватну поведінку, спричинену алкогольним сп'янінням, не пустили на борт літака, що з Франкфурту відлітав до Південної Кореї.

Багато коментувати не буду. Звісно, можна заховатись і перечекати чергову хвилю обурення громадськості з приводу негідної поведінки міністра, звісно, напередодні презеденстких виборів прем'єр-міністр не захоче втрачати лояльного міністра внутрішніх справ і буде змушена, вчергове, захищати його. Проте, цього разу мова йде не про імідж людини, чиновника чи політика, цього разу міністр внутрішніх справ України підірвав і без того ненайкращу репутацію нашої держави.

"Я не винен у інциденті, що стався у Німеччині, преса занадто драматизувала ситуацію. Проте імідж моєї країни важливіший для мене за особисті почуття, я не тримаюсь за портфель і подаю у відставку" -

приблизно так міг би висловитись Юрій Луценко перед українською та європейською громадськістю заради збереження свого обличчя та обличчя країни, чий дипломатичний паспорт опинився у центрі скандалу.

Зробити це варто швидко, доки опозиція не розгорне масовану кампанію з подібною вимогою, а зовнішньополітичні "друзі" України не пропіарять тему п'яного та нахабного українського міністра у кожній єропейській газеті із таким контекстом: "І ці люди хочуть до НАТО та ЄС?!"

P.S. Доречі, прем'єр-міністр може і не прийняти цієї відставки, але то вже зовсім інша історія...